Історія Гуцульщини

 До 1770 року Гуцульщина входила до складу Туреччини-Молдавії, Польщі і Угорщини, а потім до Австрії та Угорщини. А в 1920-1933 до Румунії, Польші й Чехословаччини. А зараз майже вся Гуцульщина лежить на території України, за винятком 8 сіл на румунській Буковині, та кількох сіл на Мармарощині.

 Історичні Відомості про Гуцульщину досить скупі, треба зазначити, що з'явилися вони вперше з польських джерел на початку 15-го століття. В Гуцулів довго не було панщини, зате існувала  оплата грішми для відкупу від володарів-сусідів.Треба зазначити, що незважаючи на чималий адміністративний тиск на Гуцулів, вони віками продовжували зберігати старозвичаєві порядки, побут і полонинське тваринництво, а також місцеві говірки та матеріальну і духовну культуру.

  Середина 17 - 18 століття відома через організованії дії опришків ( учасників народно-визвольної боротьби проти кріпосницького ладу польської шляхти, молдавських феодалів та австрійських та угорських поміщиків ). Найвідоміший опришок-ватажок  Олекса Довбуш, який народився в 1700 році в селі Печеніжин, Коломийського району Івано-Франківської області.  В нього був також рідний брат Іван. Олекса та Іван Довбуші з дитинста пасли вівці батька на полонинах, і бачили не раз знущання та здирництва орендарів, які не зупинялися ні перед чим в гонитві за прибутками.

Олекса Довбуш  (www.carpathians.eu)

 Зібрався собі Олекса Довбуш ( як пише народний переказ ) і пішов в опришки, щоб захистити селянську правду і побороти тих панів, що знущаються з народу. Найперші документальні згадки про повстання опришків під керівництвом Олекси Довбуша були в 1738 році, хоча є припущення, що ватажок діяв і раніше. Розправа Довбуша 1738-1745 років з панами, лихварями та  орендарями викликала у селян величезну симпатію.Через те прості люди заслужено вважали Олексу Довбуша своїм спасителем і завжди висловлювали йому щиру подяку.

 Лук'ян Кобилиця

 Інше повстання, скероване проти панщини на буковинській Гуцульщині у 1840-х роках очолив Лук'ян Кобилиця, який народився в 1812 році в сім'ї кріпака в селі Путила-Сторонець Чернівецької області. Ватажок народних повстань 1843-1844 і 1848-1849 років на Буковині, у 1848 обраний депутатом австрійського парламенту. Під управління Лук'яна Кобилиці селяни 22 буковинських сіл відмовилися від повинностей і вигнали гнобителів із своїх територій і встановили самоуправління.

 На початку 20-го століття була створена Українська радикальна партія та січ Кирила Трельовського, які також відіграли значну роль у національно-громадському житті Гуцульщини. Бої Українських Січових Стрільців (УСС) (українське військове формування добровольців) 1914-1916 років, які входили в склад австро-угорської арміїї, запамяталися надзвичайним патріотизмом. Унікальну добровольчу армію було засновановано 6 серпня 1914 року, на основі імператорського патенту 1851, який зазначав,що кожен дворянин габсбургської монархії має можливість для створення формації на добровільній основі, особисто очоливши її, озброївши і надавши війську суверену.

     Прапор Українських Січових Стрільців

 Напротязі 1914-1916 років український легіон січовиків формував модель за австрійським прикладом. Усі легіони було поділено на два батальйони, які називалися курені, а один ніпівбатальйон - напівкурінь. В свою чергу курені ділилися на сотні із 220 осіб. А сотня складалася із 4 чотів (взводів). Одна чота - це 4 рої. В одному рої було 10-15 вояків. Очолював курінь отаман ( звання відповідає майору ), інші нижчі офіцерські звання: хорунжий або сотник . Командири легіонів: полковник або підполковник австрійської армії, які найчастіше були українцями за походженням.  Чисельність арміїї УСС складала в середньому 2000 - 2500 вояків-добровольців. Біля 7-ми тисяч відслужили в лавах Українських Січових Стрільців за період її існування. З яких: 350 вбито, 1200 поранених і 1500 потрапили до російського полону. Пам'ять про УСС досі живе в українському народі.

                        Фотографія невідомого Січового Стрільця 

 На Гуцульщині в селі Красноїлля  Гнат Хоткевич та група аматорів-акторів в 1910 році створили Гуцульський театр, який приніс самобутні тенденції в культуру тогочасного суспільства. Гастролі здійснювалися на Галичині , в Польщі ( в основному це Краків ) та Москві.Театральна група, яка складалася із 39-ти артистів, ставила незабутні вистави, деякі ( Верховинці, Непросте, Гуцульський рік )  залишаються в репертуарі і досі. Гуцульський театр - лауреат багатьох фестивалів та має звання ''Народного''.

⇧

⇩